Революція Гідності

Наші герої

«Батьківщинці» були активними учасниками Революції Гідності. Ми виходили на майдани у своїх містах, їхали до Києва, протистояли «Беркуту» на Грушевського та Інститутській, будували барикади, рятували життя. Після Майдану багато партійців пішли захищати рідну землю від ворога. Ми зібрали лише декілька розповідей, але таких історій – тисячі.

ЧИТАТИ ІСТОРІЇ
Олександр
Щербанюк
46 років, Чернівці

Герой Небесної Сотні, загинув від снайперської кулі на Майдані 20 лютого. Працював приватним підприємцем, займався будівництвом, був на Майдані з самого початку з перервами.

Після подій 18 лютого прийняв рішення також їхати. 20 лютого Олександра було вбито двома кулями неподалік від стели. Перша вцілила зліва нижче ребер, друга — в серце. 23 лютого героя поховали у Чернівцях.

читати повністю

Попрощатися з Олександром прийшли тисячі чернівчан.

6 березня на сесії Чернівецької міськради Олександру Щербанюку присвоїли звання Почесного громадянина Чернівців посмертно. Крім того, вулицю Чапаєва у Чернівцях було перейменовано на вулицю Олександра Щербанюка.

Олександр отримав звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» та медаль «За жертовність і любов до України», а у 2016 році у Чернівцях було відкрито меморіальну дошку на його честь.

назад
Олександр
Волосянський
32 роки, Ужгород

Олександр був серед перших мешканців Ужгорода, які поїхали на Майдан до Києва.

На початку грудня 2013 року він разом з іншими закарпатцями розбив великий закарпатський намет біля Головпоштамту. Олександра одразу ж обрали комендантом намету.

читати повністю

Він прожив у наметі аж до 22 лютого 2014 року. В цей час він став підсотником Закарпатської підсотні 7-ої сотні Самооборони Майдану. Олександр брав участь у протистояннях на вул. Грушевського 19-27 січня, у штурмі майданівцями сил Беркута під час розстрілу Небесної Сотні 20 лютого та багатьох інших подіях Революції Гідності.

Фото Олександра Волосянського в шоломі на фоні палаючих шин надрукували багато засобів масової інформації, а відео цього моменту увійшло до фільму про Революцію Гідності.

Наприкінці лютого 2014 року Олександр зі своєю підсотнею охороняв Межигірську резиденцію Януковича від можливого мародерства і пограбувань. Після свого повернення до Ужгорода Олександр брав активну участь в численних акціях Автомайдану Закарпаття.

А костюм з шоломом з Майдану, в якому його зафільмували, він передав до Ужгородського краєзнавчого музею для експозиції, присвяченій Революції Гідності.

назад
Юрій
Дмитришин
Львів

Юрій, лікар-стоматолог за фахом, завжди займав чітку громадянську позицію і не міг залишитися осторонь під час Революції Гідності.

«Сіли в машини і поїхали на Київ, – розповів Юрій. – Проте, ніколи не думали, що лікарі на цьому майдані будуть настільки потрібні». Медики організували «Швидку медичну допомогу Майдану». Юрій та його друзі-лікарі надавали медичну допомогу усім.

читати повністю

«Загалом, це майже 10 тисяч людей. У когось були важкі поранення, хтось застудився. Іноді наших лікарів силоміць виганяв відпочити, бо на ногах більше доби стояли, – згадує лікар Майдану. – Але це справжні люди – допомагали до останнього пацієнта. І після перемоги другого Майдану продовжували опікуватися учасниками Революції Гідності. Можу сказати за своїх колег стоматологів – усім героям Євромайдану надали безкоштовне лікування у Львові».

Зараз Юрій є керівником добровольчого медичного батальйону «Святого серця», що надає допомогу українським воїнам на передовій.

назад
Андрій
Кириченко
Чернігівська область

«Це було останньою краплею. А ще я був упевнений у необхідності боротьби з кланово-олігархічною системою, яка вела, та і поки веде країну до зубожіння», — так пояснює Андрій своє рішення приєднатися до Євромайдану.

Найстрашнішим спогадом із київського Майдану Незалежності для Андрія став ранок 19 лютого 2014 року, коли почався наступ «Беркута» на мирних мітингувальників.

читати повністю

«Тоді здавалося, що не втримаємося під натиском «беркуту» і тітушок. Але до нас надійшла допомога з інших областей, переважно з правобережжя, і з’явилася впевненість, що ми переможемо. А 20 лютого, коли рахунок вбитих рахувався десятками, революція перемогла», — так описує Андрій цей переломний момент.

А потім почалася війна. В АТО Андрій Кириченко пішов добровольцем тому, що «розумів особисту відповідальність як за захист завоювань Революції гідності, так і за захист незалежності держави Україна, а не ворюг у владі».

назад
Юрій
Немикін
Харків

21 листопада 2013 року Юрій прийшов на перший Євромайдан у Харкові. З грудня почав їздити на київський Майдан, де розповідав людям, що Схід України також прагне змін. «Я бачив, як люди масово несли майданівцям їжу, одяг, медикаменти. Всі прагнули змін і вірили у краще майбутнє України», — згадує він.

читати повністю

З кінця травня 2014 року Юрій майже щотижня їздить у зону АТО з гуманітарною допомогою для населення та військових. «Я неодноразово потрапляв під обстріли і бачив, як гинуть люди, але не відмовився допомагати нашим бійцям», — розповідає він.

За свою діяльність Юрій Немикін нагороджений медаллю Президента «25 років Незалежності України» та медаллю УПЦ «Любов і жертовність до України».

назад
Олександр
Євтушенко
31 рік, Івано-Франківськ

У 2013 році одним із перших івано-франківців разом з побратимами поїхав на київський Євромайдан, на якому перебував до завершення Революції Гідності. У 2014 році Олександра було мобілізовано до ЗСУ. Він воював на передовій, отримав статус учасника бойових дій.

Михайло
Гетьман
Ковель

Михайло поїхав на київський Євромайдан одразу після побиття студентів. «Євромайдан – це було місто в місті. Його життєдіяльність і самоорганізація залежала від обласних координаторів. Територію, де знаходився штаб волинян, прибирали ми самі. Зазвичай у наметовому містечку

читати повністю

Волинської «Батьківщини» перебувало кілька сотень людей щодень. У вихідні їх більшало вдвічі. Майданівців постійно підтримували земляки, привозили з Волині продукти, передавали теплі рукавиці, зимовий одяг», – розповідає Михайло.

20 лютого Михайло був на Майдані під час наступу силовиків. Кількох його побратимів було вбито. «Це справді була Революція гідності. Упевнений, що кров людська пролилась недаремно. Така дорога ціна свободи змінила нашу свідомість», – переконаний Михайло.

назад